До 96-го року я робив усе, щоб галерист Гельман був єдиною системою. І мені це начебто вдалося. А з 1996-го навпаки, займався її руйнуванням, тому що і те добре, й інше добре, а проблема бренду насправді тільки у тому, що він постійно заганяє людину в себе.
Пріоритетом у підборі творів є перехідний стан людей, подій та ознак нашої реальності. Це романтичність одинокого даїшника у ночному дозорі (Олександр Гнилицький), шалена енергія багатолюдного натовпу (Сергій Зарва), палаюча пожежна машина (Жанна Кадирова), помаранчевий вибух салюту (Максим Мамсиков), терпляча нічна черга по вечерю (Алина Якубенко). //
докладніше...